Особливості корекційної роботи
у навчанні дітей з вадами слухової функції:
- робоче місце
дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;
- слід вимагати від
дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;
- слід
контролювати, чи почула й зрозуміла дитина матеріал. Це можна здійснювати у
різних формах, наприклад: «Повтори, що я сказала», «Продовж, будь ласка»,
«Розкажи, що ми сьогодні вивчали»;
- особливої
корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху
перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення
набуває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропонувати учневі
завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень,
коротких текстів у межах теми, що вивчається;
- необхідно
приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів. Вагомого значення у цій
роботі набуває використання предметних малюнків, розрізної азбуки. До
реалізації цього завдання слід обов'язково залучати батьків, навчаючи їх
окремим прийомам такої роботи;
- дуже корисно
разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання.
Багаторазове промовляння допомагає дитині запам'ятати звуковий склад слова;
- якщо дитина
припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й
проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька
разів;
- роботу над
звуковим складом слова необхідно проводити з використанням звукопосилюючої
апаратури або вимовляти слова біля самого вуха дитини;
- для уникнення
помилок перед диктантом повідомити учня про що йдеться у тексті; заздалегідь
ознайомити із складним для нього звуко-буквеним складом, значенням і
граматичним оформленням слів і словосполучень;
- слід спеціально
готувати учня до переказу. Наприклад, спочатку пропонують учневі почитати текст
про себе, потім послухати, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важко
переказувати самостійно, то скласти з ним разом запитання чи план до тексту;
- дитині зі
зниженим слухом важливо побільше читати самостійно. Для цього можна
користуватись букварем та книгами, випущеними для дітей зі зниженим слухом, або
будь-якими книгами, адресованими дітям молодшого віку з виразними й зрозумілими
ілюстраціями до тексту. Це допоможе дитині краще розуміти прочитане;
- всі нові слова
необхідно давати дитині у писемній формі;
- на уроках
математики особливу увагу приділяти розумінню словесної умови задачі,
застосовувати наочні засоби;
- на всіх уроках
необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.
Навчання і виховання дитини з вадами
слухової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями
сурдопедагога з розвитку слуху і мовлення, по необхідності - із лікуванням,
заняттями з психологом.
Спеціальні
школи
При організації шкільного
навчання також враховується стан слухової функції та мовлення у дітей.
Відповідно існує два типи спеціальних шкіл:
для глухих дітей —
I-III ступенів (I ступінь — підготовчий, 1-4 класи; II ступінь — 5-10 класи;
III ступінь — 11-13класи);
для дітей зі
зниженим слухом — I-III ступенів (I ступінь — підготовчий, 1-4 класи; II
ступінь — 5-10 класи; III ступінь — 11-13класи).
До
спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей
приймаються діти, які:
не реагують на
гучний голос;
не реагують голос
розмовної гучності біля вуха;
розрізняють окремі
мовні звуки (а, о, у, p), що вимовляються біля вуха голосом підвищеної
гучності.
Такі діти
характеризуються середньою втратою слуху у мовному діапазоні понад 80 децибел
частоти від 500 до 40000 герц.
До
спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим
слухом приймаються діти 6 (7) років, які:
мають середню
втрату слуху в діапазоні від 30 до 80 децибел, розрізняють мовлення (слова і
словосполучення звичайної розмовної гучності на відстані 3 метрів) і мають
унаслідок часткової втрати слуху різні рівні недорозвинення мовлення;
утратили слух у шкільному
або дошкільному віці, але зберегли мовлення (повністю або частково);
розрізняють
мовлення розмовної гучності на відстані 3 метрів від вуха, але мають значний
недорозвиток мовлення, що зумовлює труднощі в навчанні таких дітей у
загальноосвітньому навчальному закладі.
Залежно
від стану сформованості мовлення діти направляються до I або II відділення
спеціальної школи:
до I відділення приймаються діти зі зниженим слухом, пізнооглухлі діти, які володіють
розмовним мовленням 3 деякими недоліками (недорікуватість, нерізко виразний
аграматизм та недоліки на письмі);
до II відділення приймають дітей зі зниженим слухом і глибоким
мовленнєвим недорозвитком; дітей, які користуються фразовим мовленням, але зі
значними порушеннями граматичного оформлення і обмеженим словниковим запасом.
He
зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та дітей
зі зниженим слухом:
діти з вадами слуху
у поєднанні з тяжкою, глибокою розумовою відсталістю;
діти з тяжкими
порушення мовлення на фоні нормального слуху (алалія, афазія та ін.);
діти з
психопатоподібними розладами;
діти із стійким
денним і нічним енурезом, енкопрезом.
Урок у підготовчих,
перших класах шкіл для глухих та дітей зі зниженим слухом дітей триває 35
хвилин, у других — четвертих — 40 хвилин, у п'ятих тринадцятих — 45 хвилин з
обов'язковою фізкультхвилинкою. Наповнюваність класу школи для глухих дітей — 8
учнів, школи для дітей зі зниженим слухом — 12 школярів. Освітня робота у
школах поєднується із корекційною, яка передусім спрямована на розвиток
слухового сприймання та формування вимови у дітей. Окрім того діти оволодівають
певною професією
Організація
допомоги учням з порушеннями слуху в умовах загальноосвітньої школи
У першому класі
загальноосвітньої школи іноді зустрічаються діти, які часто за зовнішніми
ознаками не відрізняються від інших: вони є досить кмітливими, розуміють
звернене до них мовлення, засвоюють елементарний рахунок, адекватно поводять
себе в класі, але при цьому відчувають незрозумілі педагогу труднощі в
оволодіння грамотою. Під час пояснювального читання така дитина не завжди
відповідає на запитання вчителя. Поступово вона замикається в собі, стає
боязкою, апатичною, плаксивою, має схильність до невмотивованої впертості, а у
деяких випадках здається навіть розумово відсталою. Окремі з цих ознак можуть
свідчити про порушення слуху. Суттєвим у таких випадках є те, що дитина, як
правило, не жаліється на зниження слуху, а оточуючі помічають це тоді, коли час
для проведення ефективних заходів буває вже втраченим.
Вчителю слід бути
уважним передусім до мовлення учнів.
Комментарии
Отправить комментарий