Інклюзивний підхід до навчання дітей із СДУГ

Корекційна робота з дітьми з СДУГ має бути спрямована на вирішення таких завдань:

Нормалізація атмосфери в сім’ї, налагодження взаємин з членами сім’ї, а також вироблення адекватного ставлення родини до дитини з урахуванням її особливостей, навчання членів родини уникати конфліктних ситуацій.

Досягнення максимально можливої для дитини слухняності, розвиток охайності, навичок самоорганізації; формування здатності планувати і доводити до кінця свої дії, розвивати почуття відповідальності за свої вчинки.

Навчання дитини правильному вербальному спілкуванню, контролю своїх емоцій і вчинків; розвиток навичок ефективної соціальної взаємодії з оточуючими людьми.

Встановлення контакту із вихователями дошкільного закладу, ознайомлення їх з особливостями та проявами синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, а також з ефективними методами взаємодії з такими дітьми.

Досягнення підвищення самооцінки у дитини, впевненості в своїх силах за рахунок засвоєння нею нових знань та вмінь, досягнень у навчанні і повсякденному житті. Необхідно виявити сильні сторони особистості дитини і добре розвинуті вищі психічні функції для того, щоб спиратися на них у подоланні наявних труднощів.

Одним з напрямків власне корекції дітей зі СДУГ є нейропсихологічна корекція, що включає в себе розтяжки, дихальні вправи, вправи для дрібної моторики, окорухальні вправи, вправи для релаксації, вправи для розвитку комунікативної та когнітивної сфери.

Рекомендації батькам щодо організації взаємодії з дитиною зі СДУГ

Батьки мають поважати свою дитину, приймати її такою якою вона є. Бути реалістичними щодо очікувань та вимог.

Батьки мають організувати режим дня та розклад якого має дотримуватись дитина, з урахуванням всіх особливостей синдрому. Строге розташування режимних елементів (сон, приймання їжі, ігри (активні і пасивні).  Розклад дня має бути прикріплений на видному місці. Кожна зміна в розкладі має бути пояснена дитині завчасно.

Батьки мають постійно підтримувати дисципліну, та дотримуватися встановлених правил, які їм зрозумілі. Бажано уникати повторення вказівок і вимог. Якщо дитина порушує правило, необхідно зробити лише одне попередження.

Дитина має зрозуміти, що порушення правил несе за собою наслідки, батькам потрібно пояснити, що це за наслідки. Якщо дитина дотримується правил, їй дається невеличке заохочення. З дитиною розмовляти стримано, м’який тембр голосу, опускаючись до рівня дитини.

Батьки мають уникати високих тонів голосу, кричати на свою дитину - адже дитина може просто не почути і не зрозуміти адресовані до неї слова, особливо коли на неї кричать.

Спілкування з дитиною має носити позитивний характер.

Важливо допомогти близьким оточуючим зрозуміти дитину.

Важливо давати дитині можливість витрачати надлишкову енергію, гарним виходом буде заняття фізичною культурою (плавання, футбол) та танці.

 Найважливішою умовою ефективної корекції є те, що батькам і педагогам важливо пам’ятати – своєчасне, послідовне, і тривале застосування психологічних методів допомагає дітям з гіперактивністю і дефіцитом уваги досягти значних результатів, поступово адаптуватися до колективу у дошкільному закладі, подолати труднощі у навчанні, поведінці та спілкуванні, а головне віра в успіхи дитини.

Універсальні поради педагогам, які працюють з гіперактивною дитиною

1. Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачите труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт із батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Скеруйте до відповідних фахівців, адже вчитель може тільки запідозрити розлад, але не поставити діагноз.

2. Співпрацюйте з командою шкільних фахівців, зверніться до психолога та соціального педагога. Вимагайте сприяння адміністрації навчального закладу у справі допомоги та реабілітації дитини. Ви не повинні боятися просити допомоги. Важливо розуміти свої межі й не покладати всю роботу тільки на себе. А якщо у вашому класі декілька дітей з СДУГ, ви навряд чи дасте собі раду самотужки.

3. Намагайтеся сприймати дитину такою, якою вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вчитель повинен сприймати всіх дітей, незалежно від їх вад чи чеснот; будьте гнучкими. Пам'ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме, яким він буде.

4. Усвідомте, що СДУГ не є синонімом порушення інтелектуального розвитку. Діти з СДУГ можуть мати будь-який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих. Звичайно, розлад обмежує навчальні досягнення, але деколи ці діти є більш творчими, здатними подивитися на оточуючу дійсність під нестандартним кутом. Їм також притаманна наполегливість у досягненні своїх цілей, отже, за відповідної допомоги вони можуть досягти в житті дуже багато.

5. Психологи помітили: чим більше драматичним, експресивним, театральним є педагог, тим легше він справляється з проблемами гіперактивної дитини, яку цікавить усе несподіване, нове. Незвичайність поведінки педагога змінює психологічний настрій дитини, допомагає переключити її увагу на потрібний предмет.

6. Пам'ятайте: немає холоднокровності - немає переваги! Оскільки гіперактивна дитина дуже імпульсивна, її несподівана дія, яка іноді має навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації залишайтеся спокійними. Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиніться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти). І тоді, уникнувши емоційнго спалаху, ви уникнете й почуття провини за прояв своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, яка так потребує вашої підтримки.

7. Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте дитину бути творчою, давайте їй роботу, яка відповідає її смакам і бажанням. За необхідності зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.

8. Піклуйтеся про здорову самооцінку учня з СДУГ. Здорова самооцінка необхідна будь-якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто, прагнуть миттєвих заохочень, тому частіше хваліть їх, але заслужено. Стимулюйте бажання працювати навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.

9. Забезпечте зворотний зв'язок у навчанні дитини. Діти з СДУГ потребують постійної уваги та зворотного зв'язку з боку вчителя. Покажіть, що ви цікавитеся діяльністю дитини. Постійно давайте оцінку діям дитини, це буде мотивувати її до послідовної діяльності.

10. Організуйте навколишнє середовище відповідним чином. Середовище в класі повинно бути організоване таким чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості, ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.

11. Забезпечте візуальні нагадування. Оскільки гіперактивним дітям буває важко зосередитися та втримувати увагу, облаштуйте середовище таким чином, щоби скрізь були підказки та нагадування (починаючи від правил поведінки в класі, закінчуючи наклейками на парті та записами в щоденнику про те, що і коли слід зробити).

12. Будьте послідовними та гнучкими у своїх вимогах. Щоб досягти успіхів у роботі з дітьми, необхідна послідовність. Гіперактивна дитина потребує її особливо, оскільки вона має схильність до неорганізованої поведінки сама по собі. Але важливою є також і гнучкість, деколи доцільно зменшити навантаження та навіть проігнорувати не зовсім прийнятну поведінку в окремих випадках.

13. Забезпечте постійний зв'язок «школа - дім». Педагогічні втручання будуть повноцінними й ефективними, коли є постійний зв'язок із батьками дитини. Батьки допомагають контролювати поведінку й успішність. Також домашні програми з корекції поведінки є більш дієвими, коли шкільні досягнення та невдачі отримують оцінку вдома.

14. Використовуйте творчий підхід до планування та проведення уроків. Утримати увагу гіперактивних дітей набагато легше, коли діяльність є цікавою для них. Тому намагайтеся протягом уроку часто змінювати види навчальної діяльності, готуйтеся ретельно. Уникайте нудних довгих завдань, намагайтеся здивувати, зацікавити дітей.

15. Шукайте шляхи підвищення навчальної мотивації. Використовуйте інтерактивні методики, оскільки це наближує вчителя до учня; будьте артистичні, оскільки вчитель, як актор, повинен бути популярним, улюбленим. Намагайтеся знайти індивідуальні заохочення, які будуть вагомими для кожної конкретної дитини.

16. Зробіть навчальний процес структурованим і передбачуваним. Сталий режим і чітка структура занять є необхідними при навчанні всіх, особливо дітей молодшого віку. Гіперактивні діти потребують цього обов'язково. Тому плануйте заняття й діяльність на уроці таким чином, щоб у дітей виробилися звички, щоб вони знали, що за чим іде. Це організовує дітей.

17. Не ображайте дітей, не наголошуйте на їх відмінностях. Не показуйте, особливо при інших дітях, що та чи інша дитина має якісь обмеження, ніколи не згадуйте, що дитина страждає на поведінковий розлад. Будьте коректними і стриманими у власній поведінці, намагайтеся не підвищувати на дітей голос.

18. Дбайте про соціалізацію дитини. При навчанні та вихованні дітей з ГРДУ беззаперечним пріоритетом повинна бути їх соціалізація, інтеграція, інклюзія до середовища однолітків. Тому вчитель повинен у першу чергу дбати про побудову гармонійних стосунків усередині дитячого колективу, тренувати відповідні соціальні навички дитини.

19. Виробляйте авторитетний стиль викладання. Авторитетний стиль викладання є найбільш дієвим при навчанні всіх дітей, тому намагайтеся бути авторитетним учителем, тобто справедливим при заохоченні та покаранні дитини. Будьте у ставленні до дитини привітними, але водночас стриманими, спокійними та послідовними.

20. Проводьте регулярні консультації зі спеціалістами, які задіяні в лікуванні та реабілітації дитини. Будьте в курсі лікування та поведінкової корекції дитини з СДУГ, співпрацюйте зі шкільними й іншими фахівцями, які працюють із дитиною. Регулярно відвідуйте й організовуйте спільні заходи, метою яких є поглиблення співпраці, обмін досвідом і вироблення спільних стратегій допомоги гіперактивній дитині.

21. Займайтеся самоосвітою. Намагайтеся бути в курсі останніх новинок у галузі допомоги дітям із поведінковими розладами, слідкуйте за публікаціями. Не бійтеся випробовувати нові .

Як лікують СДВГ?

СДУГ не можливо вилікувати, але багато симптомів цього захворювання, які заважають нормальній життєдіяльності і викликають розлад, можуть контролюватися. Найчастіше лікування СДВГ - це комбінація медичних препаратів та психологічної терапії.

Медикаментозне лікування: Деякі медичні препарати, так звані «стимулятори», які допомагають контролювати гіперактивність і імпульсивна поведінка, а також збільшують обсяг уваги, використовуються при лікуванні СДУГ. До складу найбільш уживаних стимуляторів входять:

Концерту (Concerta)

Декседрин (Dexedrine)

Фокалін (Focalin)

Метадіт (Metadate)

Метиловий ефір гліцерину (Methylin)

італін (Ritalin)

Віванс (Vyvanse)

Деяким дітям з СДУГ допомагаютьантидепресанти, такі як Велбутрін (Wellbutrin).

Деякі стимулюючі речовини дають досить насторожують побічні дефекти для дітей. В такому випадку дітям старше 6 років призначаються препарати, що не є стимуляторами.

Психологічне лікування: Це, як правило, підходи до лікування, спрямовані на поведінкові, психологічні, соціальні проблеми і труднощі в школі /на роботі, що виникають внаслідок хвороби. Психосоціальні терапії, що використовуються при СДУГ, включають:

Спеціальна освіта - це тип навчання, побудований на специфічних потребах дитини. Так діти з СДУГ зазвичай отримують більше користі від перебування в середовищі з високим ступенем організованості і від виконання рутинних завдань.

Моделювання поведінки: Моделювання поведінки зазвичай будується на застосуванні стратегій, що заохочують хорошу поведінку і зменшують випадки проблемного поведінки дитини.

Психотерапія (консультації лікаря): Психотерапія може допомогти як дитині, так і дорослому з СДВГ навчитися контролювати свої емоції і розлади краще. Також цей метод може допомогти пацієнтові підняти самооцінку. Крім того консультації фахівця допоможуть членам родини краще розуміти дитину або дорослого з СДУГ.

Практика соціальних навичок: За допомогою практики соціальних навичок можна навчити дитину новим моделям поведінки, таким як уміння ділитися і виконання різноманітних дій по черзі. Це допоможе дитині краще діяти в нормальному соціальному середовищі.

Групи підтримки: Такі групи, як правило, складаються з людей зі схожими проблемами і потребами. Цей метод допомагає прийняти проблему і підтримати інших. У групах крім іншого проводяться форуми, завдяки яким відбувається взаємообмін інформацією про захворювання та новітніми методами його лікування. Ці групи будуть корисні дорослим з СДУГ і батькам дітей з СДУГ.

Для дітей і дорослих з симптомами СДУГ дуже важливо отримати професійне лікування. Без нього СДВГ може істотно вплинути на шкільну активність дитини і на здатність заводити тривалі дружні відносини, що в свою чергу може спровокувати зниження його самооцінки.

Крім того, діти з СДВГ схильні до ризику розвитку відхилень у поведінці, депресії і синдрому занепокоєння. І ще вони частіше за інших мають проблеми з навчанням. Підлітки з СДУГ частіше схильні до ризику потрапити в автомобільну аварію, загрозу ранньої вагітності та вживання нікотину і алкоголю. У дорослих, що страждає від СДУГ, часто виникають проблеми з організацією часу, працевлаштуванням і стосунками з іншими людьми.

Але якщо лікування проводиться, від 70% до 80% людей з СДВГ відчувають принаймні часткове ослаблення симптомів. Багато ознак СДВГ пропадають в молодості, але близько 50% людей, які страждають від СДУГ в дитинстві, виявляють симптоми і в дорослому віці.

Чи можна якимось чином запобігти СДВГ?

СДУГ не можна ні запобігти, ні повністю вилікувати. Однак вчасно поставлений діагноз допоможе правильно спланувати лікування та план навчання дитини або дорослого таким чином, щоб навчити людину справлятися з цим розладом. Багато людей з СДВГ навчилися концентрувати увагу, розвивати свої сильні сторони, звести до мінімуму деструктивна поведінка і зуміли стати продуктивними і успішними.