Інклюзивний підхід до навчання дітей з вадами розумового розвитку та ЗПР.

КОРЕКЦІЙНІ ПРИЙОМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВХ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ

Більшість дітей з тим чи іншими варіантами ЗПР навчаються в умовах загальноосвітньої школи, тому педагог має володіти хоча б елементарними знаннями про їхні особливості психофізичного розвитку і врахувати їх у навчанні й вихованні цієї категорії учнів. Основні особливості колекційної роботи у процесі навчання даної категорії дітей:

· оскільки основною характерною рисою дітей з ЗПР є недостатність знань про навколишній світ необхідно акцентувати увагу на розвитку у них спостережливості, досвіду практичної діяльності, формуванні навичок і вмінь смостій1но оволодівати знаннями та користуватись ними;

· виявити найбільш типові прогалини у знаннях з метою їх поступового заповнення для недопущення посилення відставання цих учнів;

· знаючи про недостатню активність і несміливість дітей із ЗПР в оперуванні навіть наявними у них знаннями, максимально стимулюючи їхню активність н уроках, підтримувати навіть незначні успіхи і акцентувати на цьому увагу інших школярів з метою створення навколо атмосфери позитивного і дружнього до них ставлення, й постійної підтримки;

· у процесі роботи враховувати недостатнє вміння засвоювати абстрактні знання, постійно, особливо на перших етапах навчання, використовувати наочність і докладне пояснення нових, навіть не досить складних алгоритмів;

· враховуючи труднощі запам’ятовування і порушення працездатності у процесі виконання практичних завдань додатково пояснювати навчальний матеріал, давати можливість виконувати завдання у повільнішому темпі, зменшувати їхню кількість, надавати додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання, наводити вже відомі їм аналогії;

· враховуючи труднощі орієнтування в завданні, використовувати поетапну інструкцію і поетапне узагальнення, поділяти завдання на складові, формувати вміння планувати свою діяльність у процесі його вирішення, словесно звітувати про виконання;

· поступово підвищувати темп роботи і працездатність дитини;

· незважаючи на емоційне вікове відставання цих школярів, ігрові прийоми у процесі їхнього навчання зменшувати поступово, не використовуючи при цьому різних заборон, а поетапно формуючи загальноприйняті прийоми навчальної діяльності;

· підвищувати мотивацію навчальної і пізнавальної діяльності шляхом постійної підтримки і стимулювання, у випадку необхідності зменшувати кількість завдань, які даються на самостійне опрацювання, залучити до роботи з такими дітьми інших спеціалістів школи – логопеда, психолога, спеціаліста з лікувальної фізкультури тощо;

· організовувати співпрацю з батьками, пояснити їм особливості психічного розвитку цієї категорії школярів і показати основні напрямки спільної роботи батьків і школи з метою подолання у дітей затримки психічного розвитку.

Дитина даної нозології потребує постійної допомоги вчителя з урахуванням реального рівня її розвитку і індивідуальних особливостей.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням був підпорядкований не тільки урок, а й робота по виконанню домашнього завдання, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідна до віку і можливостей дитини праця. Однак основним коригуючим чинником у розвитку школяра із затримкою психічного розвитку є навчальний процес з відповідним до їх розвитку темпом засвоєння матеріалу, методів його викладу та тривалості навчання, високою індивідуалізацією педагогічної роботи з кожним учнем.

Характер порушень інтелектуальної діяльності дітей із затримкою психічного розвитку дозволяє будувати їх навчання на основі програми масової школи. Водночас вона адаптована відповідно до тих завдань, які ставляться на кожному етапі навчання. Програма навчання і колекційної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку однакова і в цілому відповідає програмі загальноосвітньої школи.

Проте програма ця зазнає ряду змін. У початковій ланці навчання вона розрахована на п’ять років замість чотирьох, до програми вводять уроки ознайомлення з навколишнім світом і розвитку мовлення, пропедевтичні заняття з мови і математики. Програмою передбачено уповільнений темп навчання, дрібне дозування навчального матеріалу на уроках.

Основними напрямками розвитку дитини є:

· збагачення її знань і уявлень про навколишній світ, збагачення словника;

· формування розумових дій і операцій на наочному і ( частково) словесному матеріалі: вправлення в операціях порівняння, класифікації за різними ознаками;

· підготовка до засвоєння навичок письма і читання, вправляння в розвитку оптико-просторового гнозису, дрібної моторики, зорово-рухової координації, формування фонетичного слуху;

· формування елементарних математичних уявлень, про форму, величину, кількість, час, а також вміння порівняти предмети за кількістю, визначенням множини числівниками, утворення числа та натурального ряду чисел, оволодіння обчислювальними діями;

· формування уміння взаємодіяти з дорослим, слухати та виконувати інструкцію, звертатися по допомогу, дотримуватися дистанції у спілкуванні;

· формування умінь самостійно оволодівати знаннями і користуватися ними;

· якнайширше використовувати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини, давати завдання з опорою на зразки;

· проводити доступний інструктаж щодо виконання завдань;

· для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;

· під час навчання дитини вести постійні спостереження за її психічним розвитком ( пам’ять, увага, мислення, темп роботи, вміння долати перешкоди)

У роботі з дитиною з порушенням слуху доцільно використовувати такі стратегії і підходи:

· для слухо-зорового сприймання мовного матеріалу садіть дитину так, щоб вона добре бачила вчителя;

· визначте, на якій відстані можна розмовляти з учнем;

· пропонуйте дитині заняття, які дають їй можливість користуватися залишковим слухом;

· розмовляйте з нормальною швидкістю, не підвищуючи голос і без надмірної артикуляції губами;

· використовуйте широковживані слова та реченн; за потреби повторюйте і перефразовуйте їх або демонструйте дитині, що від неї вимагають;

· коли Ви хочете привернути увагу учня, звертайтесь до нього на ім’я, вчіть дитину стежити за Вашим обличчям, перед тим, як щось говорити дитині, впевніться, що його увага сконцентрована на Вас;

· використовуйте візуальні і тактильні наочні посібники, демонструйте дитині бажану поведінку;

· навчіться змінювати елементи живлення у слухових апаратах та інших електронних допоміжних пристроях;

· заохочуйте учня з порушеним слухом більше говорити, давайте йому для цього достатньо часу;

· залучайте батьків до закріплення нового матеріалу в домашніх умовах;

· у корекційній роботі максимально використовуйте випереджальний метод навчання;

· частіше заохочуйте дітей за позитивні відповіді;

· не оцінюйте незадовільно самостійні усні і письмові відповіді;

· вимагайте від батьків постійного носіння дитиною двох слухових апаратів.

У випадку, якщо учень не засвоює програму, необхідно вчасно і наполегливо ставити перед батьками питання про тре, що в інтересах дитини необхідний перехід його в спеціальну установу, де його буде забезпечена адекватна корекційна допомога, що включає індивідуальну форму.