ДЦП

Інваліди - це люди, можливості яких обмежені проблемами здоров'я.У таких людей назавжди або на тривалий час порушені важливі функції організму. Такі люди не можуть обходитися без допомоги інших людей і держави.
У сучасному суспільстві поняттю «інвалід» прийшли на зміну інші формулювання «особлива дитина», «дитина з особливими потребами». Такі люди живуть дуже близько до нас. Вони потребують підтримки, допомоги і прийняття. Але багато хто намагається їх не помічати, уникають, а деякі можуть образити або принизити беззахисну людину.
ДЦП – захворювання центральної нервової системи, воно пов'язане з родовою травмою дитини. Проявляється це в рухових порушеннях:складно зберігати позу, виконувати довільні рухи. Можуть бути і супутні порушення психіки, зору, слуху, мови.

Ступінь тяжкості ДЦП визначається залежно від вираженості рухових порушень: І ступінь - людина самостійно пересувається;
ІІ ступінь – людина пересувається з чиєюсь допомогою або в ортопедичних пристосуваннях;
ІІІ ступінь – людина пересуватися не може

Лікування дітей з ДЦП:
- масаж і лікувальна фізкультура;
- фізіопроцедури;
- використання спеціального взуття та лангетів;
- прийом лікарських препаратів;
- хірургічне лікування;
- розвиваючі заняття з психологом, логопедом;
- іпотерапія;
- дельфінотерапія.

Засоби, які поліпшують життя людей з ДЦП:
- інвалідні візки, ходунки, велосипеди;
- спеціальні стільці і крісла;
- пандуси у громадських місцях, переходах;
- спеціальні підйомники (транспорт, басейн);

Дитинство дитини з ДЦП
Діти з таким захворюванням проходять курси реабілітації в спеціальних центрах. Такі діти постійно проходять медогляди, спостерігаються у різних фахівців: невропатолога, ортопеда, хірурга, окуліста, логопеда і т. д. Вилікувати ДЦП можливо тільки при комплексному лікуванні і при наявності не сильно вираженого порушення. Але найчастіше дитина залишається інвалідом на все життя.

Навчання дитини з ДЦП
Діти з важкою формою ДЦП навчаються вдома, а ті діти що мають можливість пересуватися навчаються у спеціальних закладах або в загальноосвітній школі в інклюзивному класі.

Проблеми навчання дітей з ДЦП
Дітям з ДЦП складно навчатися в школі. Вони важко зосереджуються на завданні, швидко стають млявими і дратівливими. Слабо розвинена загальна і дрібна моторика. Пам'ять і мислення можуть бути близькі або відповідати віковій нормі.

Як спілкуватися з дитиною-інвалідом
1. Саме складне і неприємне для дитини з дитячим церебральним паралічем – це відчувати себе ізгоєм, «білою вороною», гірше інших. Таких дітей однаковою мірою може дратувати і ображати, як знущання так і перебільшена жалість. Тому саме головне в спілкуванні - дати можливість дитині відчувати себе на рівних, зробити вигляд, що ти не помічаєш його проблем зі здоров'ям.
2. Не можна бути байдужим, але і допомогу нав'язувати не варто. Якщо хочете допомогти, спочатку запитайте, чи потрібна ваша допомога. Іноді діти можуть відмовлятися зі скромності або з гордості - ставтеся до цього з розумінням.
3. Якщо дитині важко говорити і мова його повільна, будьте ввічливими, дослухайте до кінця, не виправляйте, не завершуйте за людину його розповідь.
4. Якщо в дитини поганий настрій - підтримайте, поговоріть, відверніть увагу від поганого.
5. Якщо дитина роздратована, будьте терплячі не вступайте в конфлікт, в цей момент дитина може бути втомлена або відчувати нездужання. Спокій, добре слово з вашого боку знімуть напругу і не призведуть до сварки.
6. Не варто ставити запитань особистого характеру. Якщо людина захоче розповісти про своє здоров'я, вона заговорить про це першою.

Робота людей з ДЦП
Люди з легкою формою ДЦП можуть навчитися різним спеціальностям. Легше усього їм опанувати професії розумової праці: бухгалтери, медичні працівники, вчителі (але не початкової ланки). Люди із середнім ступенем ДЦП можуть оволодіти спеціальностями, що дозволяють працювати на дому – це програмісти, журналісти-фрілансери і навіть (при збереженні рухів рук) кравці. У важких випадках працевлаштування неможливо. Багато людей з ДЦП ведуть здоровий і активний спосіб життя, є чимало відомих людей з таким діагнозом.