Відновне навчання з
усунення порушень мовлення проводиться за спеціальною, заздалегідь розробленою
програмою. Програма має включати певні завдання і відповідні їм методи роботи,
диференційовані в залежності від форми порушень мовлення, ступеня вираженості
дефекту, етапу захворювання, індивідуальних особливостей порушень мовлення, але
відновлювальна робота в ній повинна вестися над усіма сторонами порушеної
функції. Крім того, відновне навчання перш за все повинно бути спрямовано на
відновлення комунікативних здібностей хворих. Необхідно залучення дитини в
спілкування не тільки на заняттях, але і в сім'ї, а також в громадських місцях.
У процесі
комплексної корекційно-логопедичної роботи відбувається поліпшення мови,
голосові реакції стають більш інтенсивними, а фонетичні характеристики звуків
більш точними. Хворі з порушенням мовлення потребують допомоги з відновлення
всіх ланок мовленнєвої діяльності: усного мовлення, розуміння мови оточуючих,
письма, читання і рахункy. При проведенні занять з дітьми з розладами мовлення
потрібна велика тактовність, тому що вони надзвичайно вразливі психологічно і важко
переживають свої помилки.
Корекційний вплив складається з
двох напрямків:
1. Медичний напрямок - пряме відновлення постраждалої функції з використанням
медикаментозних засобів.
2. Логопедичний напрямок - безпосереднє відновне навчання на спеціально
організованих заняттях.
Як показують
спостереження, у дитячому віці ефективність занять вище, ніж у дорослому.
Розуміння мови в тій чи іншій мірі поступово відновлюється не тільки під
впливом логопедичних занять, але і в результаті щоденного спілкування хворого з
оточуючими, сприйняття на слух радіо-і телепередач.
У хворих необхідно
продовжувати тренувати слуховy увагу до окремих слів. У неквапливому темпі
хворого просять показати оточуючі його предмети або картинки, що зображують їх,
спочатку з одного предмета, потім по дві відразу і по три. Наприклад: «Покажи
виделку, тарілку, хліб», «чашку, сковорідку і ніж». Нерідко хворі краще
розуміють назвy предметів і гірше розуміють назви дій і приводів. Тому їм дають
завдання з виконанням дій: «Застiбни... розстiбни... поклади на... поклади
перед склянкою, в стакан, за стакан, біля склянки».
Перш ніж
запропонувати дитинi повторювати звуки за навчальним, треба в спокійній
обстановці допомогти їй навчитися відкривати і закривати рот, висyвати язик,
надувати щоки, піднімати язик до верхніх зубів. Коли хворий зможе виконувати ці
дії, пропонують вимовити звук «а», широко розкривши рота, звук «у» - стягнув
губи в дудочку;
смикнув губи, вимовити звук «м». У міру
оволодіння вимовою окремих звуків приступають до розучування простих
звукосполучень і слів: ау, уа, мама, му, розум, ам.
Дуже важливо
навчити дитинy стежити за артикуляцією. Спочатку хворий буде знаходити
характерні для кожного звуку рухи язика і губ. Вивчивши відносно прості звуки:
«а», «у», «о», «м», приступають до вправ, необхідним для проголошення кілька
більш складних відносно артикуляції звуків: «в» (закусити злегка нижню губу),
«г» (упиратися мовою в передні зуби так, щоб було видно кінчик язика).
З цих звуків і
складаються перші прості слова: «тут», «там», «Тата», «Вова», «Тома», «ось».
Всі освоєні звуки записуються в зошит. Хворого треба навчити знаходити букву,
що відповідає звуку, і вміти її вголос прочитати. Потім навчають вимові звуків
«с», «п», «і», «до», «я» та інших, з яких будуються нескладні фрази: «я
сам...»,« я тут...».
З часом освоєння
вимови цілих слів і коротких фраз, хворий вчиться їх складати з фішок розрізної
абетки, читати і писати під диктовку. Складання букв з фішок розрізної абетки
допомагає відновленню письмової мови. Спочатку складають короткі, часто вживані
в мові слова, наприклад: «будинок», «суп», «чай», «каша.
Важливим етапом в
роботі по відновленню мови є спільний з хворим аналіз слів, що відрізняються
близьким складом звуків. Наприклад, будинок-дим, бик-бук, рот-кот-бот-пот,
борошно-рука, Даша-Маша-каша-Саша. З метою відновлення уявлень про звуковому
складі слів рекомендується давати завдання на відновлення пропущених букв:
м-рт, Кі-в, Кр-м, Ку-ськ, Таш - ент, Мурм-нськ.
З тими хворими, у
яких вимова окремих слів з назвою предметів і дій відновилaся, проводиться
робота над складанням фраз. Для цього хворому пропонують сюжетні малюнки,
ілюстрації до журналів, газет для вільного переказу.
Крім того,
відновленню допомагає намальована в зошиті схема, добре відома з шкільних
років: підмет + присудок + доповнення (з питаннями до кожного слова).
Для самостійної
роботи хворому можна здавати по 5-7 вправ на заповнення в пропозиції пропущених
букв, слів (прийменників, дієслів, іменників), їх закінчень. Наприклад: «Діти
йдуть... школу. Машина коштує близько... Птах... з клітки. Діти повертаються з
лісу...». Для вдосконалення усного мовлення хворому дається завдання прочитати
вголос невеликий (6-12 рядків) розповідь, потім переказати.
Для самостійної роботи хворому задаються
вправи зі складання пропозицій за кількома словами. Наприклад, даються два
слова: «машина» і «вулиця», з якими потрібно скласти фразу: «машини їдуть по
вулиці» (або «по вулиці їдуть машини»).
Ступінь складності завдання повинeн
відповідати мовним можливостям хворого. Чим краще він говорить, тим більш
складний текст пропонується йому для читання й переказу.
Наступним етапом з
відновлення усного мовлення є робота над складанням оповідань-імпровізацій на
задану тему, проведення з хворим бесід-діалогів. Сюжет таких бесід може бути
різним: «У магазині», «В автобусі», «На пошті», «У поліклініці». При деяких
формах порушень мовлення проявляється своєрідний розрив між словами та
поняттями, що відображають зміст цих слів.
Такий хворий може,
наприклад, правильно повторити слово «стіл» і в той же час на прохання
показати, де він стоїть, вказати на стілець або шафа. У таких хворих
спостерігається і зниження так званої слухомовної пам'яті.
У відповідь на
прохання - Повторіть 3-4 слова підряд, вони звичайно відтворюють лише одне-два.
Для корекції зорових уявлень і відновлення функції називання предметів хворим
із такими порушеннями рекомендуються вправи з з змальовування окремих предметів
з картинок.
Потім змальовані
предмети просять намалювати по пам'яті, обов'язково з усіма їхніми істотними
відмінними ознаками. Далі хворому пред'являється та ж картинка або сам предмет,
щоб зафіксувати його увагу на допущені помилки.
Для відновлення
слухомовної пам'яті пропонуються наступні вправи: перед хворим викладається
серія предметних картинок, йому дається завдання обрати 2-3-4 предмета. Потім
він прослуховує їх назви - серію (2-3-4) слів - і шукає дані зображення
предметів в стосі картинок.
Часто у хворих,
навіть при відносно легкого ступеня мовних розладів, виявляється порушеним
розуміння складних логіко-граматичних оборотів мови: пасивних зворотів,
пропозицій, що відображають просторове розташування предмета. Хворим із такими
порушеннями даються завдання з усного або письмового опису різному розташованих
предметів. Предмети ці можуть бути наочно розташовані на столі або зображені на
малюнку. Приклади таких описів: «ручка, що лежить праворуч від зошити і ліворуч
від склянки», «птах, що сидить на гілці над шпаківні».
Хворим з порушенням розуміння
складних логіко-граматичних оборотів рекомендуються наступні типи завдань:
- Схожі чи за
змістом такі слова (синоніми): «сміливий», «хоробрий», «мужній», «дурний»,
«добрий», «щедрий»; «брати», «хапати»?
Підберіть до
заданих словами слова з протилежним значенням (антоніми): «новий - старий»,
«високий - низький», «вузький - широкий».
- Покладіть: ключ
праворуч від монети, ножиці ліворуч від ниток; кольоровий праворуч від гумки;
ложку ліворуч від чашки.
Комментарии
Отправить комментарий